Please click here to leave an anniversary message (in any language you choose). You do not need to be a member of Lowlands-L to do so. In fact, we would be more than thrilled to receive messages from anyone. Click here to read what others have written so far.
What’s with this “Wren” thing?
The oldest extant version of the fable
we
are presenting here appeared in 1913 in the first volume of a two-volume anthology
of Low
Saxon folktales (Plattdeutsche
Volksmärchen “Low German Folktales”)
collected by Wilhelm Wisser (1843–1935). Read
more ...
Ukrajins’ka
Ukrainian
Listen to
this version narrated with native pronunciation:
Дуже
давно невелика співуча пташка кропив’яник звила гніздо в гаражі. І мешкав він
там зі своєю сім’єю. Одного разу, коли батьки пішли в пошуках їжі для дітей,
малеги залишилися одні в гнізді.
Через деякий час татко повернувся. «Що сталося?—
спитав він. —Діти, ви дуже налякані?»
«Ой, тату,— мовили вони, —Зовсім недавно приходила
велика потвора. Його погляд нас дуже налякав. Він подивився в гніздо своїми
великими жахливими очима, і
ми дуже налякані.»
«Так,— сказав тато-кропив’яник, —І куди ж він
пішов?»
«Він пішов в ту сторону.»
«Чекайте на мене, діти,— сказав тато-кропив’яник.
—Я провчу цю потвору. Нічого більше лякатись, діти! Я його спіймаю.» І він
пішов слідом за
потворою.
Повернувши за кут, він побачив лева, що йшов
собі. Кропив’яник сів на левову спину і закричав:«Навіщо ти ходив до мого гнізда
і налякав
моїх малюків?»
Лев не звертав уваги на кропив’яника. Він йшов
собі далі.
Кропив’яника це ще більше розлютувало. І він
ще сільніше закричав на лева: «Не приходь більше до мого гнізда, я тобі кажу.
Якщо
ти ще раз
прийдеш,
то побачиш
що станеться. Я цього не бажаю,— cказав він та замахнувся ногою,
—Або
зломаю тобі спину.»
Потім він повернувся в гніздо.
«Зроблено діти,— сказав він, —Я його провчив.
Він більше не пов’яжеться.»