Please click here to leave an anniversary message (in any language you choose). You do not need to be a member of Lowlands-L to do so. In fact, we would be more than thrilled to receive messages from anyone. Click here to read what others have written so far.
What’s with this “Wren” thing?
The oldest extant version of the fable
we
are presenting here appeared in 1913 in the first volume of a two-volume anthology
of Low
Saxon folktales (Plattdeutsche
Volksmärchen “Low German Folktales”)
collected by Wilhelm Wisser (1843–1935). Read
more ...
У крапівника було своє гніздо у автомобільному гаражі. Одного разу обидва батьки-крапівники улетіли по їжу для своїх малюків та залишили їх зовсім самих.
Невздовж крапівник-татко повернувся додому.
“Що тут трапилось?” – запитав він. “Діти, хто вас образив? Ви ж зовсім налякані!”
“Ой, татусю!” – сказали вони. “Тільки що приходив якійсь
великий привід. Він був таким лютим та жахливим! Він зазернув до нашого гнезда
своїми великими очіма. Це й злякало нас так сильно!”
“Зрозуміло”, – сказав крапівник-татко. “Куди він пішов?”
“Ну,” – відповили діти, “він спустився та пішов туди.”
“Зачекайте!” сказав крапівник-татко. “Я за ним. Не хвилюйтесь, діти мої. Я наздогоню його!”. І він полетів услід за ним.
Коли він залетів за поворот, то побачив що там йде лів.
Але крапівник не злякався. Він сів леву на спину та почав лаяти його. “Навіщо
ти приходив до мого дому?” –
питав він. “Та навіщо злякав моїх дітей?!”
Від цього маленький крикун почав сварити його ще сильніш. “Тобі німа чого там
робити, це Я тобі говорю! А якщо ти повернешся,” –
сказав він, “тоді ти побачиш! Присягаюся, я не хочу цього робити,” –
сказав він та підняв ногу, “але б я у мить зломав тобі спину ногою!”
Після цього він полетів до свого гнезда.
“Ось, діти,” – сказав він. “Я надав йому урок. Він більше не приде.”